Технології публічної дипломатії:

методологічні принципи та практичний потенціал

  • Oleksandr Vysotskyi Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара https://orcid.org/0000-0003-0712-8499
  • Olha Vysotska КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» ДОР https://orcid.org/0000-0002-1265-7582
Ключові слова: публічна дипломатія, комунікація, технології, легітимація, міжнародна пропаганда, формування громадської думки, зовнішнє управління, міжнародні відносини.

Анотація

Технологічний підхід дав можливість авторам статті по-новому осмислити публічну дипломатію. У результаті проведеного дослідження були виявлені сутність та потенціал технологій публічної дипломатії, виокремлені та охарактеризовані їх видові особливості. Автори продемонстрували, що технології публічної дипломатії виступають новітніми засобами конкуренції за вплив на міжнародній арені. Технології публічної дипломатії не тільки впливають на мислення і поведінку політичних лідерів і активістів інших країн, а й виступають рушійною силою повноцінного антропологічного проекту з формування модернізованої транснаціональної свідомості, яка є головним джерелом підтримки і легітимації культурних, економічних і геостратегічних інтересів країни, що є суб’єктом публічної дипломатії. Успішне впровадження технологій публічної дипломатії - це не стільки завоювання сердець і умів, скільки створення інституційних каналів для плідного лобіювання власних інтересів у будь-якій точці світу.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Baudrillard, J. (2001). Seduction. Montreal: Ctheory books.

Berridge, G.R. & James A. (2001). A Dictionary of Diplomacy. Basingstoke: Palgrave.

Bjola, C., Jiang, L., & Holmes, M. (2015). Social media and public diplomacy: A comparative analysis of the digital diplomatic strategies of the EU, US and Japan in China. In C. Bjola & M. Holmes (Eds.), Digital Diplomacy: Theory and Practice. New York: Routledge, 71-88.

Carta, C. & Higgott, R. (2020). Cultural Diplomacy in Europe: Between the Domestic and the International. Springer International Publishing; Palgrave Macmillan.

Confucius Institute / Classroom. Retrieved from http://english.hanban.org/node_10971.htm.

Copeland, D. (2013). Taking diplomacy public: Science, technology and foreign ministries in a heteropolar world. In R.S.Zaharna, A.Arsenault, & A.Fisher (Eds.), Relational, networked and collaborative approaches to public diplomacy (pp. 56–69). New York, NY: Taylor & Francis.

Cortes, J.J. & Jamieson, T. (2020). Incorporating Research Design in Public Diplomacy: The Role of Listening to Foreign Publics. International Journal of Communication, 14, 1214-1231.

Cull, N.J. (2019). Public diplomacy: foundations for global engagement in the digital age. Cambridge, UK; Medford, MA, USA: Polity Press.

Fulbright Act. Public Law 584, 79th Cong., 2nd sess., August 01, 1946. (1985). A Decade of American Foreign Policy. Basic Documents, 1941–1949. Washington: Dept. of State.

Gijswijt, T. (2019). Informal alliance: the Bilderberg Group and transatlantic relations during the Cold War, 1952-1968. Abingdon, Oxon; New York, NY: Routledge.

Hayden, C. (2013). Engaging Technologies: A Comparative Study of U.S. and Venezuelan Strategies of Influence and Public Diplomacy. International Journal of Communication, 7, 1-25.

Huang, Z.A. & Wang, R. (2020). ‘Panda engagement’ in China’s digital public diplomacy. Asian Journal of Communication, 30(2), 118-140.

Huijgh, E. (2019). Public diplomacy at home: domestic dimensions. Leiden; Boston: Brill Nijhoff.

Johnson, W. & Colligan, F. (1965). The Fulbright Program: a History. Chicago: Univ. of Chicago Press.

Launching the Campaign of Truth. (1952). Second Phase. Seventh Semiannual Report of the Secretary of State to Congress, January 01 to June 30, 1951. Wash. D.C.: Office of Public Affairs, Division of Publications.

Manor, I. (2019). The digitalization of public diplomacy. New York, NY: Springer Berlin Heidelberg.

Memorandum of J.Webb. (1987). Third Progress Report. The Foreign Information Program and Psychological Warfare Planning. November 8, 1951. In Documents of the NSC, 1947-1977. Fourth Supplement. A Microfilm Project. Wash. D.C.

National Endowment for Democracy. Annual Report. (1987). Wash. D.C, 34-44.

Nye, J.S. (2005). Power in the global information age: from realism to globalization. London; New York: Routledge.

Nye, J.S. (2008). The powers to lead. New York: Oxford University Press.

Osgood, K. (2008). Propaganda. In International Encyclopedia of the Social Sciences: in 9 volums. – Vol. 6 / W.A.Darity, Jr., ed. and chief; 2nd ed. Detroit: Macmillan Reference USA, 543-544.

Pamment, J. (2016). British Public Diplomacy and Soft Power: Diplomatic Influence and the Digital Revolution. Cham, Palgrave Macmillan.

Schweizer, P. (2003). Reagan’s War: The Epic Story of His Forty-Year Struggle and Final Triumph over Communism.Westminster, MD: Doubleday Publishing.

Snow, N. (2020). Rethinking Public Diplomacy. In Routledge handbook of public diplomacy / edited by Nancy Snow & Nicholas J. Cull. 2nd edition. New York, NY: Routledge, 3-12.

United States Advisory Commission on Public Diplomacy. Retrieved from http://www.state.gov/pdcommission/reports/index.htm.

Velikaya, A. A. & Simons, G. (2020). Russia’s public diplomacy. New York, NY: Springer Berlin Heidelberg.

Wichowski, A. (2015). ‘Secrecy is for losers’: Why diplomats should embrace openness to protect national security. In C.Bjola & M.Holmes (Eds.), Digital diplomacy theory and practice. Oxon: Routledge, 52–70.

Woods, R.B. (1987). Fulbright Internationalism. The Annals of the American Academy of Political and Social Science, 491, 22-35.

Висоцький, О.Ю. (2018). Електронна дипломатія як інструмент пропаганди [Vysotskyi, O. Electronic diplomacy as a tool of propaganda]. Politology bulletin, 81, 51-59. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2018.81.51-59.

Висоцький, О.Ю. (2020). Публічна дипломатія як форма нової пропаганди [Vysotskyi, O. Public diplomacy as a form of new propaganda]. Освіта і наука у мінливому світі: проблеми та перспективи розвитку. Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції. 27-28 березня 2020 р., м.Дніпро. Частина ІI. / Наук. ред. О.Ю.Висоцький. Дніпро: СПД «Охотнік», 11-13 [Education and Science in a Changing World: Problems and Prospects for Development.Proceedings of the Second International Scientific Conference. March 27-28, 2020, Dnipro, Ukraine. Part II. / Scientific editor O.Vysotsky. Dnipro: SPD «Hunter», 11-13]. Retrieved from https://www.twirpx.com/file/3079540/.

Опубліковано
2020-07-08