ТРАНСБІОПОЛІТИКА: ОНТОЛОГІЯ ТА МЕТАТЕОРІЯ КЕРОВАНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ

  • Oleh Kuz Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця https://orcid.org/0000-0003-1359-2466
  • Valentin Cheshko Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця https://orcid.org/0000-0001-8414-9141
Ключові слова: онтологія, метафізика, технонаука, постакадемічна наука, антропний принцип, біоетика, біовлада, біополітика, глобальна політика, теорія еволюції

Анотація

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку науки визначається радикальними інституційними змінами в її соціальному статусі та структурі. Основні відмінності від класичного етапу зводяться до: по-перше, відмови від принципу етичної нейтральності наукового знання і, по-друге, реального перегляду змісту категорії «парадигма» як центрального елементу організації теоретичних знань. Її замінюють значно більш складними конструкціями, що складаються з кількох гетерогенних компонентів. Відбувається взаємне проникнення публічно-аксіологічної та описово-наукової форм дискурсу, що створює нерозривну єдність щодо змісту теоретичної структури. Публікацію присвячено аналізу цих обидвох аспектів теоретичної технонауки. У відповідності до специфічності предмету дослідження було застосовано методи квантифікаційного дискурсивного та концептуального аналізу метатеоретичних і онтологічних знань відповідно. Надметою є визначення базової схеми взаємодії між організацією трансдисциплінарної матриці та онтологічним рівнем теоретичного технознання. У онтологічному аспекті технонаука (постакадемічна наука) є теоретичним і технологічним інструментарієм щодо управління напрямком біологічної та соціокультурної еволюції. У епістемологічному аспекті сучасні теорії, що мають людський вимір, містять специфічну (транс)дисциплінарну матрицю, що складається не з одного, а двох парадигмальних ядер: науково-дескриптивного та гуманітарно-аксіологічного. Згідно з нашою моделлю, принципи біоетики є соціальним інститутом регулювання та контролю технологічного (біологічного та соціального) ризику. Прикладні технологічні розробки представлені (1) генною інженерією як інструментом управління біологічною еволюцією та (2) соціально-економічною інженерією як засобом управління цивілізаційним і соціокультурним розвитком. Ця бінарна структура логічно походить з постульованої нами трьохмодульної організації стабільної еволюційної стратегії людини розумної. Натурфілософія знову набуває статусу основної теорії еволюції в експліцитному вигляді. Існує система метафізичних постулатів і онтологічних категорій, що походить з антропного принципу участі. Для сучасної неоліберальної політичної демократії біовлада та біополітика є найбільш ефективною технологією стабілізації сценаріїв і тенденцій глобального еволюційного процесу, оптимальними щодо цієї ідеологічної системи. Висновки. Трансбіополітика у нашому розумінні постає як політична проблематика, пов’язана з раціоналізацією глобального еволюційного процесу. Найближчими десятиліттями трансбіополітика стане несучим елементом глобального процесу еволюції ноосфери з подальшим ускладненням і збільшенням когезії між окремими соціокультурними типами, що входять до системи сучасної глобальної цивілізації.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографії авторів

Oleh Kuz, Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

Доктор філософських наук, професор,
завідувач кафедри міжнародних відносин, політичних наук і практичної філософії,
Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

Valentin Cheshko, Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

Доктор філософських наук, професор,
професор кафедри міжнародних відносин, політичних наук і практичної філософії,
Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

Посилання

Bogner, A. (2019). Biopolitics and deliberation – Challenging the ideal of consensus in the name of ethics, in: Gerhards H., Braun K. (eds). Biopolitiken – Regierungen des Lebens heute. Wiesbaden: Springer, 229-248. DOI: 10.1007/978-3-658-25769-9_9

Channell, David F. (2017). A history of technoscience: erasing the boundaries between science and technology. London: Routledge. DOI: https://doi.org/10.4324/9781315268897

Cheshko V.T., Kosova Y.V., Glazko V.I. (2018). Metaphysics of controlled evolution (anthropic principle, evolutionary epistemology and ethics of nano-bio technologies). Advances in Social Sciences Research Journal, 5(1). DOI: https://doi.org/10.14738/assrj.52.4136

Cheshko, V.F., Ivanickaya, L.V., Glazko, V.I. (2018). Antropocen: Filosofiya biotekhnologii. Stabil’naya adaptivnaya strategiya Homo sapiens, evolyucionnyj risk i evolyucionnaya semantika [Anthropocene: The Philosophy of Biotechnology. Stable adaptive strategy of Homo sapiens, evolutionary risk and evolutionary semantics]. Moskva: KURS. (in Russian)

Cheshko, V.F., Kuz, O.N. (2019). Tekhnologiya biopolitiki i biopolitika tekhnologii (metafizicheskoe i politiko-antropologicheskoe esse) [Technology of biopolitics and biopolitics technologies (metaphysical, political and anthropological essay)]. Praktichna fіlosofіya, 4, 43-53. (in Russian)

Crouch, C. (2016). The march towards post‐democracy, ten years on. The political quarterly, 87(1), 71-75. DOI: https://doi.org/10.1111/1467-923X.12210

Crutchfield, P. (2019). Compulsory moral bioenhancement should be covert. Bioethics, 33(1), 112-121. DOI: https://doi.org/10.1111/bioe.12496

Delgado, A. (2016). Technoscience and Citizenship: Ethics and Governance in the Digital Society. Springer International Publishing.

Esposito, R. (2019). Postdemocracy and biopolitics. European Journal of Social Theory, 22(3), 317-324. DOI: https://doi.org/10.1177/1368431019850234

Koshovec, O.B., Frolov, I.E. (2020). «Prekrasnyj novyj mir»: o transfomacii nauki v tekhnonauku [Brave New World: on Science Transformation into Technoscience]. Epistemologiya i filosofiya nauki. 57(1), 20-31. DOI: https://doi.org/10.5840/eps20205712 (in Russian)

Kuz, O.M., Cheshko, V.F. (2019). Bіopolіtika yak mekhanіzm derzhavnogo upravlіnnya u neolіberal’nіj іdeologіchnіj paradigmі [Biopolitics as a mechanism of public administration in a neoliberal ideological paradigm.]. Gіleya: naukovij vіsnik. 140 (3), 35-38. (in Ukrainian)

Lebedev, S.A. (2005). Osnovy filosofii nauki: Uchebnoe posobie dlya vuzov [Fundamentals of the Philosophy of Science: Textbook for Universities]. Moskva: Akademicheskij Proekt. (in Russian)

Lebovic, N. (2019). Biopolitics among the disciplines. History and Theory, 58(2), 284-292. DOI: https://doi.org/10.1111/hith.12114

Leydesdorff, L., Franse, S. (2009). The Communication of Meaning in Social Systems. Systems Research and Behavioral Science, 26(1), 109-117.

McDermott, R., Hatemi P. (2014). Political ecology: on the mutual formation of biology and culture. Advances in Political Psychology, 35(S1), 111-127. DOI: https://doi.org/10.1111/pops.12165

Poser, H. (2016). Homo creator. Technik als philosophische Herausforderung. Dordrecht: Springer VS. DOI: 10.1007/978-3-658-08152-2

Shipovalova, L.V. (2020). Tekhnonauka: «Gde opasnost’, tam vyrastaet i spasitel’noe» [Technoscience: “Where the Danger Is, Grows the Saving Power Also”]. Epistemologiya i filosofiya nauki, 57(1), 45-50. DOI: https://doi.org/10.5840/eps20205715 (in Russian)

Varkhotov, T. (2020). Tekhnonauka – nauka bez uchenyh? [Technoscience – science without scientists?]. Epistemologiya i filosofiya nauki, 57(1), 32-37. DOI: https://doi.org/10.5840/eps20205713 (in Russian)

Ziman, J. (2002). Real Science: What It Is and What It Means. Cambridge: University Press.

Опубліковано
2021-07-21