ТРАНСБІОПОЛІТИЧНИЙ ХРОНОТОП ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ: БІО- І ГЕОПОЛІТИЧНІ КОННОТАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
Анотація
Постановка проблеми. У сучасних умовах актуалізується реконструкція соціо-техно-екологічних систем, що саморозвиваються і включають людину як свій елемент. Підсумком такого конструювання буде управління величиною техногенного ризику у його біологічній, соціальній та цивілізаційній формах. І очевидним наслідком буде перехід розвитку самої біополітичної проблематики на новий, вже не міжнародний, а глобально-еволюційний рівень. Теорію та практику такої реконструкції можна позначити категорією «Трансбіополітика», що має на увазі політичну інституалізацію «екологічної рефлексії». Стаття є логічним продовженням нашої попередньої публікації, присвяченої аналізу перетворення політичного процесу на основний фактор глобальної еволюції та біополітичної трансформації геополітичного ландшафту. Метою розвідки є створення загального ескізу конфігурації основних трендів коеволюційної взаємодії біологічного, соціокультурного і техно-раціоналістичного модулів стабільної еволюційної стратегії техногенної цивілізації у просторі біо- і геополітичних конотацій міжнародних відносин. На основі поєднання методів концептуального, дискурсивного та політико-антропологічного аналізу (у контексті трансбіополітичної парадигми) розкривається зміст категорії «Трансбіополітичний хронотоп»: диференційована у геополітичному відношенні сукупність соціокультурних векторів еволюції сучасної цивілізації. Іншими словами, трансбіополітичний хронотоп визначає напрямок інклюзивної технологічної трансформації як культурно-екологічної ніші, так і біосоціальної природи людини. Загальний висновок/прогноз можна звести до двох тез: по-перше, трансбіополітика, що формується у диференційованому культурно-цивілізаційному контексті, на даний час інтегрується до загального політичного процесу, частково заміщуючи і переплітаючись з геополітичними доктринами у сфері міжнародних відносин; по-друге, наростання конфлікту технологічної цивілізації із сконструйованою нею ж культурно-екологічною нішою через турбулентність геополітичної сфери соціального життя може вивести рівень техногенного та цивілізаційного ризику на екзистенційну межу.
Завантаження
Посилання
Al Eid, N.A. & Arnout, B.A. (2020). Crisis and disaster management in the light of the Islamic approach: COVID‐19 pandemic crisis as a model (a qualitative study using the grounded theory). Journal of Public Affairs, 20(4), e2217. DOI: https://doi.org/10.1002/pa.2217
Barut, A. (2021). Departure from the Rule of Law as Consolidation of Biopower: Example of Polish Legislation Justified by Fighting the COVID-19 Pandemic. Archiwum Filozofii Prawa i Filozofii Społecznej, 28(3), 5-21. DOI: 10.36280/AFPiFS.2021.3.5
Blinder, D., Zubeldía, L. & Surtayeva, S. (2021). Covid-19 and Semi-Periphery: Argentina and the Global Vaccines Research and Development. Journal of World-Systems Research, 27(2), 494-521. DOI: https://doi.org/10.5195/jwsr.2021.1049
Blommaert, J. (2015). Chronotopes, scales, and complexity in the study of language in society. Annual Review of Anthropology, 44, 105-116. DOI: https://doi.org/10.1146/annurev-anthro-102214-014035
Chernysh, O.M. (2001). Tranzytni tsyvilizatsii [Transit civilizations]. Praktychna filosofiia, 1, 235-243. (іn Ukrainian)
Cheshko, V. (2001). Genetika, bіoetika, polіtika: koevolyucіya kul’turno-psihologіchnih paradigm suchasnoї civіlіzacії [Genetics, bioethics, politics: coevolution of cultural and psychological paradigms of modern civilization.]. Praktichna fіlosofіya, 3, 44-71. (in Ukrainian)
Cheshko, V.F. & Konnova, N.A. (2020). V okrestnostyah “Tochki Omega”: antropologo-epistemologicheskoe esse po povodu pandemii COVID-19 [In the vicinity of “The Omega Point”: an anthropological-epistemological essay on the COVID-19 pandemic]. Praktichna fіlosofіya, 2(76), 53-62. DOI: https://www.academia.edu/44659820 (іn Russian)
Cheshko, V.F. & Kuz, O.N. (2019). Tekhnologiya biopolitiki i biopolitika tekhnologii (metafizicheskoe i politiko-antropologicheskoe esse) [Technology of biopolitics and biopolitics technologies (metaphysical, political and anthropological essay)]. Praktichna fіlosofіya, 4, 43-53. (In Russian)
Dalby, S. (2020). Anthropocene Geopolitics: Globalization, Security, Sustainability. University of Ottawa Press. DOI: https://doi.org/10.2307/j.ctvx5w8dk
Dryzek, J.S. & Pickering, J. (2018). The politics of the Anthropocene. Oxford University Press.
Flinders, M. (2021). Democracy and the politics of coronavirus: trust, blame and understanding. Parliamentary Affairs, 74(2), 483-502. DOI: https://doi.org/10.1093/pa/gsaa013
Gradinari, I., & CHubarov, I. (2021). Mediagenealogiya zarazheniya: sifilis-SPID-kovid [Media genealogy of infection: syphilis-AIDS-covid]. Logos, 31 (1(140)), 83-112. (іn Russian)
Kuz, O., & Cheshko, V. (2021b). Transbiopolityka: ontolohiia ta metateoriia kerovanoi evoliutsii [Transbiopolitics: ontology and metatheory of managed evolution]. Epistemolohichni doslidzhennia v filosofii, sotsialnykh i politychnykh naukakh, 4 (1), 84-94. DOI: https://doi.org/10.15421/342110 (іn Ukrainian)
Kuz, O.M. & Cheshko, V.F. (2021a). Transbiopolitychnyi trend pandemii COVID-19: vid politychnoi hlobalizatsii do polityky hlobalnoi evoliutsii [Transbiopolitical trend of the covid-19 pandemic: from political globalization to policy of global evolution]. Politykus, 3, 122-130. DOI: https://doi.org/10.24195/2414-9616.2021-3.19 (іn Ukrainian)
MacKenzie, A., Rose, J. & Bhatt, I. (Eds.). (2021). The epistemology of deceit in a postdigital era: Dupery by design. Cham: Springer. DOI: https://doi.org/10.1080/00131857.2021.2017277
Wallerstein, I. (2004). World-systems analysis. Durham, London: Duke university Press.
Переглядів анотації: 32 Завантажень PDF: 26
Авторське право (c) 2022 Н.О.Коннова, О.М.Кузь, В.Ф.Чешко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
