https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/issue/feed Епістемологічні дослідження в філософії, соціальних і політичних науках 2021-02-13T23:57:33+02:00 Vershyna Viktoriia epistems@ukr.net Open Journal Systems <p>Науковий журнал<strong> «</strong>Епістемологічні дослідження у філософії, соціальних і політичних науках» був заснований у 1993 р. (1993-2017 рр. видавався під назвою «Вісник Дніпропетровського університету. Серія: філософія, соціологія, політологія»). Журнал є одним з провідних наукових видань, в якому висвітлюються сучасні епістемологічні студії у галузі філософських, соціальних і політичних наук.</p> https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/1017 МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ АНАЛІЗУ ЕТНІЧНОГО 2020-12-30T17:59:48+02:00 Viktoria Antonova batumi1508@gmail.com Oleksandr Korkh korh54@gmail.com <p>Глобалізаційні процеси, що стали визначальним трендом сучасного світу, супроводжуються активізацією різноманітних етно-регіональних рухів. Це викликає зрозумілу увагу до етносоціальної проблематики. Цілком природним при цьому є звернення до питань методологічного характеру. Попри значну кількість досліджень в межах даного проблемного поля, консенсусу щодо розуміння етнічного та концептуальних засад його осмислення на даний час не спостерігається. Відтак основною метою даної статті є окреслення методологічних засад аналізу феномену етнічного, що сприятиме максимально адекватній експлікації різних аспектів відповідного проблемного поля. Аналіз наявних в науковому дискурсі філософських, культурологічних, етнологічних тощо інтерпретацій поняття етнічного, створив підстави для авторської його інтерпретації як відносно сталої сукупності лінгвістичних, релігійних, психологічних, культурних, територіально-історичних тощо характеристик та самоідентифікацій, що слугують смисловим ядром консолідації того чи іншого етносу та, водночас, виокремлення його з-поміж інших. Таке розуміння не претендує на універсальність та завершеність і виступає лише засобом подальшого аналізу етнічного шляхом співвіднесення дійсності з цією раціональною моделлю. В одних випадках зазначені в ній характеристики можуть домінувати. В інших – виступати в латентній або й взагалі деформованій формі, що й створює підстави для суттєво відмінних інтерпретацій феномена етнічного, які здійснюються до того ж з різних методологічних позицій. Останні, з огляду на багатогранність проблеми етнічного та принципове різноманіття способів пізнання, цілком природні. Однак найбільша користь від їхнього використання можлива лише вразі його комплексного характеру. </p> 2020-12-20T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/1018 Обрії новоєвропейської антропологічної парадигми 2021-02-13T23:57:33+02:00 Viktoriia Vershyna vivi.dp@ukr.net <p>Розглядаються ключові аспекти становлення філософського розуміння людини в європейській філософії Нового часу. Аналізуються сутність, специфіка і варіанти інтерпретацій новоєвропейської антропологічної паридигми. Досліджуються філософські погляди французського мислителя Люка де Вовенарга в антропологічному ракурсі, а саме трактування розуму як сукупності здібностей, а також співвідношення розуму і чуттєвості. Розглядаючи основу і властивості розуму, філософ вибудовує цілісне бачення людини, в якій чуттєвість («душевна основа») має принципову значущість і безпосередньо впливає на результати роботи розуму. Отже, проблему співвідношення почуття і розуму Вовенарг розв’язує в аспекті комплементарності. І чуттєвість, і раціональність є базовими і безумовними складовими природи людини, які взаємообумовлюють і доповнюють одна одну.</p> 2020-12-20T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/1019 ПРО ВІДМІННІСТЬ ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНОГО СТИЛЮ І ТЕОЛОГІЇ КІНО 2020-12-30T18:01:20+02:00 Sergey Viktorovich Grigorishin s.v.grigorishin@utmn.ru <p>Розглядається проблема співвідношення підходів до розумію релігійного кінематографу. У центрі уваги знаходиться теорія трансцендентального стилю в кіно Пола Шредера. Розкриваються головні аспекти цієї теорії. Показані причини, внаслідок яких теорія Шредера не стала домінуючим напрямом у рамках філософії кіно. На прикладі фільму Пола Шредера «Щоденник пастиря» показані сильні і слабкі сторони теорії трансцендентального стилю. Детально розглянуті прецеденти створення релігійного кіно в американській і італійській кінематографічних культурах. На прикладі фільмів на біблейські сюжети розкрита специфіка побудови протестантського і католицького образу Христа. У американському кінематографі до середини 1960-х років домінувала тенденція класичного костюмного фільму в епічному стилі. З початку 1980-х років новою тенденцією став розвиток телеєвангелізму, в якому істотну роль грали телепостановки новозавітних історій. Цей напрям не породив якісних фільмів. У італійському кінематографі кращими зразками релігійного кіно можуть вважатися фільми Пазоліні, Росселліні і Дзефіреллі. Показана еволюція розвитку теми релігійного кіно. Якщо перші два режисери опиралися на традицію неореалізму, то Дзефіреллі йшов від естетики класичної костюмної драми. Фільм Дзефіреллі «Ісус із Назарета» став еталоном релігійного кінематографу. Інші формати релігійного стали з того часу не актуальні. Теорія трансцендентального стилю в кіно спробувала запропонувати альтернативу у формі авторського кіно з релігійним підтекстом. Проте вплив теорії Пола Шредера виявився мінімальним. В той же час, режисери, зараховані Шредером до трансцендентального стилю, стали класичними зразками теології кіно. Відображення нових форм релігійності мали місце у фільмах, книгах, статтях та інтерв’ю Дрейера, Брессона і Бергмана. Поєднання теорії Шредера і фільмів вказаних режисерів дозволяють говорити про побудову вдосконаленої теорії трансцендентального стилю, названою в статті теологією кіно.</p> 2020-12-20T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/1020 ФОРМАЛІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ДЕКОМПОЗИЦІЇ 2020-12-30T18:02:30+02:00 Valery G. Kolisnyk v105shine@gmail.com <p>Робота присвячена формальному опису процедури і схеми декомпозиції довільних об’єктів: предметів, явищ, організмів, процесів в живій і неживій природі. Наведені і формально описані атрибути схеми декомпозиції: властивість об’єкта; різні види залежностей, що можуть зв’язувати властивості об’єкта; механізм декомпозиції; графічне зображення схеми декомпозиції. Описано різновиди схеми декомпозиції такі як декомпозиція ділення і декомпозиція з включення. Показано різноманіття схем декомпозиції і різноманіття механізмів декомпозиції. Формальний опис розглядається як передумова для аналізу і синтезу складних об’єктів на рівні, що відповідає рівню математичної точності і строгості. Формальне і систематичне визначення процесу декомпозиції може також сприяти синтезу знань і ефективному міждисциплінарному спілкуванню.</p> 2020-12-20T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/1021 ДО ПИТАННЯ ПРО СТРУКТУРУ ЗНАКА 2020-12-30T18:04:09+02:00 Oleksandr V. Mihaylyuk mich_al@ukr.net <p>Робиться спроба висвітлити будову знака не лише з погляду його співвідношення з певним об’єктом поза знаком або ж його референтом, але і з погляду його внутрішньої організації та зовнішніх зв’язків. Знак розглядається як складне структурне утворення, котра має потрійну природу: однією стороною знак звернений до реальності, до предмета, на який він вказує, іншою стороною – до знакової системи, до якої він входить, третьою стороною – до суб’єкта, інтерпретатора. Структура знака складається не лише із сигніфіката і денотата, вираження і змісту, але і з кодів, тезаурусів, смислів, текстів і контекстів.</p> 2020-12-20T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/1022 ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНОГО КОНФЛІКТУ В ДОСЛІДЖЕННЯХ К. ХОРНІ 2020-12-30T18:08:05+02:00 Yulya Pisna ulana88@ukr.net <p>Розглядається хорнівське розуміння внутрішньоособистісного конфлікту, що ґрунтується на розмежуванні станів норми і патології (невротичний конфлікт). Внутрішні конфлікти є характерними для всіх людей, вони не містять у собі загрози, оскільки в стані норми особа здатна прийняти рішення, зробити вибір на користь одного з протилежних начал, що спровокували конфлікт. Невротик обмежений у свободі власного вибору і прийняття рішення для нього є недоступним, оскільки потяги, що породжують внутрішній невротичний конфлікт глибоко витіснені у несвідоме. Невротичні конфлікти вкрай складно розпізнати та вирішити. Лише завдяки подоланню значного супротиву невротика можливо виявити глибинні причини внутрішньоособистісного конфлікту, що детерміновані соціокультурним середовищем на думку К. Хорні.</p> 2020-12-20T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/1024 ОНТОЛОГІЧНИЙ ТА ЕПІСТЕМОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ СУЧАСНОЇ ОБСЕРВАЦІЙНО-ВИМІРЮВАЛЬНОЇ СИТУАЦІЇ У КОСМОЛОГІЇ 2020-12-30T19:29:03+02:00 Vasyl Yurijovich Prits vasjok1488@gmail.com <p>Сучасна космологія знаходиться на роздоріжжі. Нестиковки вимірювань значень сталої Габбла – універсальної константи Всесвіту, що характеризує його глобальне розширення – призвели до виникнення в космології нетривіальної ситуації. Запропонована низка загальних наукових ідей для її тлумачення та подолання. З філософської точки зору в ній можна виокремити онтологічний (припущення про існування нової невідомої матеріальної субстанції) та епістемологічний (припущення про відкриття нових фізичних законів та необхідність побудови постквантово-релятивістських теорій) аспекти. <br>Спираючись на модифіковану структурно-номінативну реконструкцію наукових теорій, висувається метатеоретична гіпотеза, що розвиток космологічних теорій буде відбуватися шляхом узгоджених змін їхніх підсистем.</p> 2020-12-20T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/1025 КОНСЕНСУАЛЬНІ ТА КОНФЛІКТНІ СТРАТЕГІЇ ОБМЕЖЕННЯ СУВЕРЕНІТЕТУ ЧЕРЕЗ ЗОВНІШНІЙ ВПЛИВ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ (НА ПРИКЛАДАХ ВІРМЕНОЦИДІВ ТА АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ). ЧАСТИНА 2. 2020-12-30T19:30:51+02:00 Eduard Anatoliyovych Gugnin gugnined@gmail.com <p>В статті побудовано описово-аналітичну характеристику обмеження суверенітету як результату зовнішнього впливу одних суспільств на інші та реалізовано завдання щодо визначення сценаріїв примусового обмеження суверенітету в рамках двох кейсів конфліктів (конфлікту в Нагірному Карабасі та Афганській війні). <br>В результаті проведеного аналізу автором зроблено висновки про те, що конфлікти, які є пов’язаними із примусовим обмеженням суверенітету держав, розглянуті в даній статті, є зумовленими геополітичним медіаторством зовнішніх центрів влади в особі політичних еліт наддержав-імперій або макрорегіональних лідерів. З боку цих акторів щодо нестабільних держав мають місце різноманітні втручання, предметом яких стає нав’язування нестабільним державам курсу розвитку, несумісного із засадами їх культурної та соціальної ідентичності. <br>Наголошено на тому, що наддержави-імперії та макрорегіональні лідери керуються при цьому звичними для них сценаріями культурної та політичної уніфікації без урахування ключового чинника конфліктів, яким є релігійний чинник. В протиборствах між православними та мусульманськими суспільствами виражений радикалізм останніх, їх ідеологічна запеклість у боротьбі з «невірними» стають ключовими чинниками формування міждержавних альянсів і розв’язання проблеми суверенітету переважно військовим шляхом при мінімізації переговорного процесу, взаємних поступок, взаєморозуміння і довіри. <br>Відзначено, що віддання переваги протиборству і військовому насильству є спричиненим довготривалими колоніальним визиском цих суспільств та використанням завуальованих форм етнічної агресії з усім арсеналом політичного макіавеллізму. Саме політичний макіавеллізм з блоку Туреччини призвів до етнічних чисток вірменів та формування тотальної недовіри при розв’язанні територіального конфлікту в Нагірному Карабасі. <br>Констатовано, що щодо Афганістану проявом подібного макіавеллізму стала практика вирішення долі малих етнічних спільнот у вузькому колі кабінетних нарад. Політичні еліти Туреччини та СРСР при обмеженні суверенітету як Вірменії, Азербайджану, так і Афганістану, керувалися культурною та соціальною картографією великих імперій минулого. При цьому майже повністю ігнорувався ісламський культурний та соціальний лад та відповідні механізми мобілізації громад в арабо-ісламських соціумах. </p> 2020-12-20T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/1026 СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДУМКА ПЛАТОНА: ПРОТОСОЦІОЛОГІЧНИЙ ВИМІР 2020-12-30T19:33:02+02:00 Vadym Nikolenko vadnikolenko1983@gmail.com <p>Проаналізовано окремі аспекти наукової спадщини Платона з огляду на його узагальнювальні ідеї, які оформлені у вчення про державу, правову систему, соціальну справедливість, затребуваність конструктивного набору «золотої середини», «найбажанішу» модель соціальної структури, процеси виховання, гендерну рівність, аксіологічну ієрархію масової свідомості, несприйняття контрастної бідності та багатства, переваги і недоліки найпоширеніших форм державного правління. Зокрема, увагу сфокусовано на найприкметніших епізодах його біографії, абсолютній вірі філософа у просвітницьку місію та прогресивний характер наукового знання. Акцентовано на освітній діяльності Академії, яка була заснована філософом і налічує майже тисячолітню історію, та її випускниках: Лікурзі, Арістіппі, Антисфені, Аристотелі. Особливо зауважено постать Лікурга, який, на нашу думку, найповніше намагався втілити у Спарті окремі ідеї філософського вчення Платона. Крім того, зазначено сильні сторони і недоліки демократії. Деталізовано думки класика щодо небезпеки та патогенної природи тиранії, тимархії й олігархії. <br>Окрему увагу зосереджено на утопії Платона стосовно побудови «ідеальної держави». Її основа, на думку дослідника, має бути структурно ізоморфною розумній душі, тобто три соціальні стани суспільства – правителі-мудреці, воїни, ремісники-землероби – мають бути конгруентними трьом частинам душі – мудрій, вольовій і бажаючій/пристрасній. Зауважено, що, попри аристократичне походження Платона та його апологетику рабовласницького порядку, він переймався у своїх дослідженнях долею та поневіряннями звичайної людини. Філософ проєктував «ідеальну державу» з огляду саме на її інтереси. Водночас панорамно висвітлено соціально-економічні думки Платона стосовно приватної власності, розподілу праці, різноманітних форм господарської девіації тощо. Зроблено висновок щодо утопічності та суперечливого характеру деяких ідей ученого, але одночасно підкреслено актуальність його бачення окремих термінальних і інструментальних цілей у процесах державного будівництва. Ідеться насамперед про прагнення до досягнення загально блага суспільства (тобто врахування інтересів усіх громадян держави), несприйняття принципів спадкоємності соціального (класового) статусу, а також значущості та затребуваності у масовій свідомості цінностей меритократії.</p> 2020-12-20T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/1027 ІНТЕГРАЦІЯ ОСНОВНИХ ЧИННИКІВ ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН ТРОПІЧНОЇ АФРИКИ ЯК УМОВА ДЕМОКРАТИЧНОГО ТРАНЗИТУ 2020-12-30T20:30:43+02:00 Mykola Vehesh kaf-polit@uzhnu.edu.ua Vasyl Kukhta m.kukhta@ukr.net <p>Стаття розкриває один з аспектів проблеми демократизації країн Тропічної Африки, що стає все більш актуальною на тлі сучасної політичної ситуації через посилення ролі Африки на міжнародній арені й особливої уваги дослідників до реальних результатів демократичного транзиту окремих країн регіону в постколоніальний період. <br>Мета статті полягає в здійсненні комплексного аналізу основних чинників політичного розвитку країн Тропічної Африки і розкритті їх взаємозв’язку і взаємозалежності в умовах демократичних трансформацій. Мотивація авторів до розробки означеної теми зумовлена виявленими розбіжностями у науковій методології щодо виокремлення передумов і чинників, які суттєво впливають на процеси демократичних перетворень, і полеміки представників процедурного і структурного підходів. <br>Суть економічного, культурного, етнічного чинників у межах статті розкрита на основі їх типових проявів у різних країнах Тропічної Африки: Анголи, Габона, Екваторіальної Гвінеї, Ефіопії, Нігерії, Нігеру, С’єрра-Леоне, Центрально-Африканської Республіки. Встановлено кореляційний зв’язок між окремими чинниками. Доведено, що демократичний транзит може бути успішно завершеним в тому випадку, коли сформований політичний режим здатний гарантувати відносну рівновагу між політичною системою і соціальним середовищем відповідно до культурного, економічного, етнічного, релігійного та інших чинників розвитку поставторитарних африканських держав. <br>Важливою умовою для демократичного транзиту визначено інтеграцію зазначених чинників, синхронізацію їх впливу на перебіг політичних змін та збереження їх стабільності. Сформульовано узагальнення щодо детермінованості демократії в країнах Тропічної Африки традиційно усталеними регіональними особливостями, глибоко специфічними, ігнорування яких в африканському соціумі провокує виникнення широкого кола криз, конфліктів і негативно позначається на демократичних трансформаціях.</p> 2020-12-20T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/1028 «ПОРТФЕЛЬ РИЗИКІВ» УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: АНАЛІЗ ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ 2014-2020 РР. 2020-12-30T22:10:31+02:00 Olga Vinnichuk oljahorbnjak@gmail.com <p>Розкрито необхідність оцінки ризику в умовах глобалізації сучасного суспільства. З’ясовано теоретичні аспекти політичного ризику, основні аспекти сприйняття суспільством ризиків. Ключовим моментом у дослідженні ризиків сучасного українського суспільства стало його співвідношення з невизначеністю та небезпекою у політиці. Відзначено, що політичні ризики сучасного українського суспільства тяжіють до зростання (тобто поглиблюються). Свідченням цього факту є аналітичні довідки та експертні висновки фахівців Українського незалежного центру політичних досліджень. Особливо увагу приділено «портфелю ризиків» українського суспільства, який щорічно поповнюється в умовах світової кризи, активної терористичної діяльності тощо.</p> 2020-12-20T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/1029 ПЕРСПЕКТИВИ СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ПРИВАТНИХ ВІЙСЬКОВИХ КОМПАНІЙ В УКРАЇНІ 2021-01-14T19:07:05+02:00 Oleksandr Dakhno aleks9000@gmail.com <p>У статті висвітлюється науковий дискурс щодо дефініції «приватна воєнна компанія» та надається авторське визначення цьому поняттю як комерційної організації, яка покликана надавати спеціалізовані послуги у сфері оборони, захисту, як правило, з участю у військових конфліктах, що поєднуються з розвідувальною діяльністю, стратегічним плануванням, логістикою і консультуванням. Окреслюються основні ознаки приватної воєнної компанії: воодіння статусом приватної комерційної установи, основною метою якої є отримання прибутку; закріплення статусом напрямків діяльності в сфері надання воєнних послуг; об’єктність; надання воєнних послуг в основному за межами своїх країн. Виділяється проблема нормативно – правового забезпечення діяльності приватних військових компаній в Україні, а саме відсутність у вітчизняному законодавстві положення, яке безпосередньо регулювало б діяльність приватної військової компанії як юридичної особи. Аналізується стан та перспективи розвитку приватних військових компаній в Україні. Характеризується зміст обговорення питання легалізації приватних військових компаній. Визначаються особливості функціонування приватних військових компаній в Україні, які повинні бути враховані при прийнятті закону про легалізацію в Україні діяльності приватних військових компаній, а саме: необхідність прописати норми і правові рамки виконання приватною військовою компанією тієї чи іншої функції; визначити перелік функцій, які держава може передавати для виконання приватним військовим компаніям. Розглядаються перспективи подальшого розвитку приватних військових компаній в Україні.</p> 2020-12-20T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/1030 МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ ЕФЕКТИВНОГО ПОЛІТИЧНОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА ЕТНІЧНИХ МЕНШИН: ЄВРОПЕЙСЬКІ ПРАКТИКИ ТА ДОСВІД УКРАЇНИ 2020-12-30T22:14:10+02:00 Mykhaylo Zan mykhaylo.zan@uzhnu.edu.ua <p>Починаючи з 1990-х років питання захисту прав етнічних, мовних і релігійних меншин активно впроваджується в міжнародно-правову практику на рівні ООН та Ради Європи. Однією з важливих постала проблема політичного представництва інтересів меншин, яка починає регулюватися на рівні ОБСЄ з запровадженням посади Верховного Комісара у справах національних меншин. На рівні цієї інституції за участі міжнародних експертів вироблені Лундські рекомендації про ефективну участь національних меншин у суспільно-політичному житті (1999), Варшавські рекомендації щодо сприяння участі національних меншин у виборчому процесі (2001), Больцанські/Боценські рекомендації щодо національних меншин у міждержавних відносинах (2008), Люблянські рекомендації щодо інтеграції різноманітних суспільств (2012), Грацькі рекомендації щодо доступу до правосуддя і національних меншин (2017) та ін.<br>Метою статті є висвітлення міжнародно-правового формату забезпечення ефективного політичного представництва інтересів етнічних меншин та практики їх застосування в європейських країнах. Автор розглядає три рівні політичного представництва міноритарних етнічних груп: 1) центральний (загальнодержавний); 2) регіональний та локальний (самоврядування); 3) дорадчий (консультативний).<br>У контексті аналізу політичного представництва етнічних меншин важливу роль займає інститут етнополітичної партії. Впродовж XX – початку XXI ст. він розширив свій ареал із поліетнічних регіонів Західної Європи до країн Центральної та Південо-Східної Європи. Справедливому представництву етнічних меншин у органах влади сприяє створення одномандатних округів (Італія, Албанія та ін.), пропорційна виборча система (Фінляндія, Словаччина та ін.), преференційне голосування (Австралія), зниження відсоткового бар’єру для проходження до парламенту етнополітичних партій (Польща, Сербія та ін.). Ряд країн Європи (Боснія і Герцеговина, Косово, Хорватія, Словенія, Румунія, Угорщина) застосовують практику резервування місць у парламенті для організацій етнічних громад. Представництво меншин на рівні уряду реалізується шляхом створення спеціальних органів центральної виконавчої влади, які зазвичай представлені в структурі міністерств культури та освіти. До роботи в цих урядових інституціях залучаються представники етнічних груп. Позитивний досвід репрезентації етнічних меншин у судових і правоохоронних органах має Республіка Хорватія.<br>Ефективна політична участь та представництво у владі етнічних меншин реалізується через функціональну систему місцевого самоврядування, яка створюється на екстериторіальній та територіальній основі. Корпоративна модель екстериторіальної автономії меншин представлена так званими саамськими парламентами на півночі Норвегії, Швеції, Фінляндії та Росії. Найбільш розповсюджна у світі персональна модель екстериторіальної автономії етнічних меншин забезпечується шляхом створення неурядових організацій. Завдяки процесам регіоналізації та децентралізації ряд етнічних громад Європи мають статус національно-територіальних автономій (Італія, Іспанія, Франція, Данія, Фінляндія, Молдова). Дорадчі (консультативні) органи слугують каналами для діалогу між державною владою та етнічними громадами в питаннях використання земельних ресурсів, житла, захисту освітніх, мовних і культурних прав. Вони формуються як на рівні уряду (Австрія), так на рівні президентської влади (Україна).<br>Враховуючи досвід цих держав, потребують вдосконалення наступні аспекти політичної репрезентації етнічних меншин: 1) відновлення адміністративних меж угорськомовного та румунськомовного виборчих одномандатних округів; 2) перегляд законодавчої норми щодо принципів інституціоналізації етнополітичних партій; 3) застосування на регіональному та локальному рівнях пропорційної системи відкритих списків із можливістю репрезентації партій меншин у регіонах України з поліетнічним складом населення.</p> 2020-12-20T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/1031 Ризики впровадження е-голосування в Україні в контексті постпандемічної трансформація демократії 2020-12-30T22:15:09+02:00 Vitaly Volodymyrovich Kryvoshein 1-704@i.ua <p>Виокремлено та розкрито зміст ризиків впровадження інструментів електронного голосування в Україні в контексті постпандемічної трансформація демократії. Зокрема, до ризиків впровадження е-технологій у процес голосування відносяться труднощі забезпечення безпечної ідентифікація виборця в онлайн-режимі при одночасному збереженні таємниці голосування; забезпечення рівність прав тих, хто використовує інструменти е-голосування, і тих, хто голосує в традиційний спосіб; можливість несанкціонованого втручання в процес голосування і підрахунку голосів виборців інсайдерів з розширеним доступом до системи (представників влади) або хакерами тощо. Обґрунтовано, що ці ризики за умов впровадження технологій е-голосування в постпандемічний період можуть привести до послаблення довіри з боку громадськості до виборів у цілому, спричинити зменшення рівня контролю виборчими органами держави за ходом голосування і підрахунком голосів виборців, а також зберігаються загрози порушення базових демократичних принципів – рівноправність громадян, свободи агітації, плюралізму думок та ін.</p> 2020-12-20T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/1032 ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ТРАНЗИТИВНИХ ДЕМОКРАТІЙ: ІНСТРУМЕНТИ ВПЛИВУ НА ЦІЛЬОВУ АУДИТОРІЮ 2020-12-30T22:16:12+02:00 Pavlo H. Petrov ppgdmo@gmail.com <p>утрішньому та зовнішньому середовищах. Досліджуються технології впливу політичних інститутів на суспільство (цільову аудиторію) в середині держави та за її межами у процесі формування іміджу транзитивних демократій. Пояснюється специфіка формування інформаційного масиву для транзитивних демократій в рамках впливу на внутрішню та зовнішню цільову аудиторію. Визначаються найбільш ефективні технології впливу на суспільство для політичних інститутів транзитивних демократій.</p> 2020-12-20T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/1033 Проблеми толерантності/інтолерантності в політичній сфері Естонії та Латвії 2020-12-30T22:17:02+02:00 Nataliya M. Khoma nataliia.m.khoma@lpnu.ua <p>Метою статті є вивчення проблем інтолерантності у «молодих» демократіях ЄС на прикладі Естонії та Латвії. Стаття підготовлена на основі методологій неоінституціоналізму, аксіологічного підходу та компаративістики. Доведено, що на інституційному рівні в Естонії та Латвії наявне розуміння важливості запобігання та протидії інтолерантності. Водночас на практиці у цих державах наявні прояви інтолерантності, найперше в етнонаціональних питаннях. Актуальною проблемою є наростання мови ненависті у політичному дискурсі. Зберігає гостроту інтолерантність до представників сексуальних меншин, особливо в Латвії. Відзначено деякий прогрес Естонії у протидії інтолерантності з огляду на легалізацію для одностатевих пар цивільного партнерства. Відзначено, що на рівень інтолерантності естонського суспільства істотно впливає політичний курс правлячої партії EKRE. Авторка статті доводить, що голосування значної кількості естонців та латвійців за партії, які підтримують антисемітські, ксенофобні, гомофобні, неорасистські, мізогіністичні ідеї, засвідчує недостатню стійкість ліберально-демократичних цінностей у політико-правовій культурі населення. Державна політика аналізованих країн Балтії з протидії інтолерантності охоплює лише частину проблем, а низка інших замовчуються або ж відкрито ігноруються. Нормативно-правова база Естонії та Латвії не відповідні повною мірою законодавству ЄС. Частина рекомендацій ЄС щодо мінімізації ситуацій, сприятливих для поширення інтолерантних практик, Естонією та Латвією не були виконані. Оскільки коло проблем якості демократії в країнах ЄС незмінно розширюється в останнє десятиліття, то їх вивчення залишається актуальним напрямком для політичної науки. Стаття є теоретичною за типом з використанням емпіричних даних.</p> 2020-12-20T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement##